Оскільки існують обмеження щодо статичних IP-адрес, деякі адміністратори намагаються замість цього використовувати динамічні IP-адреси. DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol) — це протокол для динамічного призначення IP-адрес пристроям, підключеним до мережі. Тож у чому різниця між DHCP та статичною IP-адресою?
Статична IP-адреса – це фіксована IP-адреса, налаштована в налаштуваннях комп’ютера або маршрутизатора. Деякі постачальники послуг Інтернету (ISP) вимагають введення статичної IP-адреси на вашому комп’ютері або параметрів TCP/IP маршрутизатора, щоб мати можливість підключитися до Інтернету.
Якщо ви налаштовуєте Windows Server 2016 як контролер домену або виконуєте будь-яку іншу функцію робочого сервера в мережі, вам слід налаштувати його зі статичною IP-адресою.
Кожен пристрій, підключений до Інтернету, має власну IP-адресу (протокол Інтернету). Але є кілька типів IP-адрес. Кожен тип має власне призначення та певне значення для безпеки мережі.