Як захист із нульовою довірою може запобігти атакам програм-вимагачів?

Цифрова трансформація та зміни в робочих моделях кардинально змінили кібербезпеку. Співробітникам доводиться працювати віддалено та отримувати доступ до даних за межами корпоративної мережі. Ті самі дані також надаються зовнішнім співробітникам, таким як партнери та постачальники.

Процес переміщення даних із локальної моделі до гібридного середовища часто є прибутковою приманкою для зловмисників, щоб використати її та поставити під загрозу всю безпеку мережі.

Сьогодні організаціям потрібна модель безпеки, яка може адаптуватися до складності робочого середовища після пандемії та віддаленої робочої сили. Цей новий підхід має забезпечувати захист пристроїв, програм і даних незалежно від їхнього розташування. Це можливо завдяки застосуванню моделі безпеки Zero-Trust.

Отже, що таке модель безпеки Zero-Trust? Давайте дізнаємося про це з Quantrimang.com у наступній статті!

Що таке модель безпеки Zero-Trust?

Традиційна модель безпеки мережі довіряє будь-якому користувачеві та пристрою в мережі. Внутрішня проблема цього підходу полягає в тому, що як тільки кіберзлочинці отримують доступ до мережі, вони можуть вільно переміщатися внутрішніми системами без особливого опору.

З іншого боку, архітектура безпеки Zero-Trust розглядає всіх і все як вороже. Термін «нульова довіра» вперше ввів у 2010 році Джон Кіндерваг, аналітик Forrester Research, і базується на основному принципі ніколи нікому не довіряти та завжди все перевіряти.

Модель Zero-Trust вимагає суворої перевірки ідентифікації всіх користувачів і пристроїв перед наданням їм доступу до ресурсів, незалежно від того, увімкнені вони в мережу чи поза нею.

Принципи нульової довіри

Zero-Trust — це стратегія, за допомогою якої адміністратори мережі можуть побудувати екосистему безпеки

Модель безпеки Zero-Trust — це не єдина технологія чи рішення. Натомість це стратегія, за допомогою якої адміністратори мережі можуть побудувати екосистему безпеки. Нижче наведено деякі принципи архітектури безпеки Zero-Trust.

1. Постійна перевірка

Модель Zero-Trust передбачає наявність векторів атаки як всередині, так і поза мережею. Таким чином, жодному користувачеві або пристрою не можна автоматично довіряти та надавати доступ до конфіденційних даних і програм. Ця модель постійно перевіряє особу, привілеї та безпеку користувачів і пристроїв. Оскільки рівень ризику змінюється, затримка підключення змушує користувачів і пристрої повторно підтверджувати свою особу.

2. Мікросегментація

Мікросегментація — це практика поділу периметрів безпеки на менші сегменти або регіони. Це допомагає підтримувати окремий доступ до окремих частин мережі. Наприклад, користувач або програма з доступом до однієї зони не зможе отримати доступ до іншої зони без відповідного авторизації.

Мікросегментація допомагає обмежити переміщення зловмисників, коли вони отримують доступ до мережі. Це значно зменшує потужність атаки, оскільки кожен сегмент мережі потребує окремої авторизації.

3. Принцип найменших привілеїв

Принцип найменших привілеїв заснований на наданні користувачам рівно стільки доступу, скільки необхідно для використання або операції. Це означає, що певному обліковому запису користувача або пристрою буде надано доступ лише для одного варіанту використання і більше нічого.

Адміністратори мережі повинні бути обережними, надаючи доступ користувачам або програмам, і не забувайте відкликати ці права, коли доступ більше не потрібен.

Політика доступу з найменшими привілеями мінімізує вплив користувачів на конфіденційні частини мережі, тим самим зменшуючи наслідки атак.

4. Безпека кінцевої точки

Окрім доступу з найменшими привілеями, модель Zero-Trust також вживає заходів для захисту пристроїв кінцевих користувачів від ризиків безпеки. Усі пристрої кінцевої точки постійно відстежуються на наявність зловмисної активності, зловмисного програмного забезпечення або запитів на доступ до мережі, ініційованих від скомпрометованої кінцевої точки.

Переваги впровадження моделі безпеки Zero-Trust

Zero-Trust вирішує ряд проблем, які часто виникають із традиційними моделями безпеки

Zero-Trust вирішує ряд проблем, які часто виникають із традиційними моделями безпеки. Деякі з переваг цієї основи для кібербезпеки включають:

1. Захист від внутрішніх і зовнішніх загроз

Zero-Trust ставиться до всіх користувачів і машин як до ворожих. Він виявляє загрози ззовні мережі, а також внутрішні загрози, які важко виявити.

2. Зменшити ризик фільтрації даних

Завдяки сегментації мережі доступ до різних зон мережі суворо контролюється в моделі Zero-Trust. Це мінімізує ризик виходу конфіденційної інформації з організації.

3. Забезпечте безпеку вашої віддаленої робочої сили

Швидкий перехід до хмарних додатків проклав шлях до середовищ віддаленої роботи. Співробітники можуть співпрацювати та отримувати доступ до мережевих ресурсів з будь-якого місця за допомогою будь-якого пристрою. Рішення безпеки кінцевих точок допомагають убезпечити таку розподілену робочу силу.

4. Хороша інвестиція для запобігання втраті даних

Зважаючи на те, наскільки дорогими можуть бути витоки даних, впровадження підходу безпеки без довіри слід вважати чудовою інвестицією для боротьби з кібератаками. Будь-які гроші, витрачені на запобігання втраті та крадіжці даних, витрачені недаремно.